Перечитала попередній свій запис: правду кажуть, що як би паршиво не було, лдина усюди пристосується...

Життя трішки наладилось:

виділили на роботі машину, коли нічого робити - катаюсь містом по зустрічах,

наставила квітів на столі - цвітуть і пахнуть орхідейки,

записалась до перукарки - стану білявкою, щоб не обзивалися, а тупо констатували факт,

припинила робити френчі - тільки рожеві та червоні нігті, 

купила трохи нової косметики - малюю стрілки на очах та шикарні вії роблю, як у корови (про вії),

ноги регулярно епілюю, скрабиками вимазуюсь як цариця Шамаханська,

купила абонемент на танці, і повизнахожила позакидувані талони у басейн (зараза, холодно, поки не їжджу, бо далеко і протівно).

Але ж не про це.

Тут таке діло: в офісі у нас оупенспейс і так сталося що ліворуч від мене, через пальму і прохід сидить наш виконавчий директор - років на 37, одружений, має дітей, не красень... але блін як він пахне, не парфумами, а просто він, сам по собі, просто з розуму зводить, я не можу працювати по людськи... а тут він ще й по дурному себе поводить - то йому серветочку треба монітор протерти саме в мене взяти,то антисептику, то ножиці, або ще по електронці напише, а тоді підходить і розповідає про шо написав, чи ж бо біля  кавоварки ніяк не розійдемося... ніби знущається, ну!?

Мораль: мужчини, хлопці, не знущайтеся з дівчат, зі святом...

Завжди Ваша пришелепнута, мабуть, коханячком...

Будучи студенткою клялася і божилася собі, що ніколи не працюватиму у банку чи страховій. За півлітрушкою пива друзі давали стовідсоткову гарантію, що я буду афігєнно крутою бізнес-леді, і що рутина то не для мене і довго я не витримаю. Я погоджувалась, бо так воно і є...

... я терпіти ненавиджу рутинну та бумажну роботу, втрачаю увагу починає боліти в найнепередбачуваніших місцях, стаю дратівлива, зла і невесела, все зводиться до того аби тільки не робити роботу, аби не на одному місці, бо то вбиває, я не можу не спілкуватися із людьми новими та цікавими... мені життєвонеобхідна підпитка від спілкування та нових знайомств, я люблю динаміку, а не графіки сплати платежів, вичитування договорів і всяка фігня така, коли я не горю, не можу жити і функціонувати адекватно... Я страховий брокер. Мені важко. Але іншої роботи поки що не маю.

Без надії сподіваюсь на те, що все ж  отримаю відповідь на моє резюме від тої самої компанії, отримаю там роботу і хмільна мрія втілиться у житття.

Вибачте за гнусняк, але так треба, бо їсть із середини.

Дякую, хто до кінця дочитав...