Перечитала попередній свій запис: правду кажуть, що як би паршиво не було, лдина усюди пристосується...

Життя трішки наладилось:

виділили на роботі машину, коли нічого робити - катаюсь містом по зустрічах,

наставила квітів на столі - цвітуть і пахнуть орхідейки,

записалась до перукарки - стану білявкою, щоб не обзивалися, а тупо констатували факт,

припинила робити френчі - тільки рожеві та червоні нігті, 

купила трохи нової косметики - малюю стрілки на очах та шикарні вії роблю, як у корови (про вії),

ноги регулярно епілюю, скрабиками вимазуюсь як цариця Шамаханська,

купила абонемент на танці, і повизнахожила позакидувані талони у басейн (зараза, холодно, поки не їжджу, бо далеко і протівно).

Але ж не про це.

Тут таке діло: в офісі у нас оупенспейс і так сталося що ліворуч від мене, через пальму і прохід сидить наш виконавчий директор - років на 37, одружений, має дітей, не красень... але блін як він пахне, не парфумами, а просто він, сам по собі, просто з розуму зводить, я не можу працювати по людськи... а тут він ще й по дурному себе поводить - то йому серветочку треба монітор протерти саме в мене взяти,то антисептику, то ножиці, або ще по електронці напише, а тоді підходить і розповідає про шо написав, чи ж бо біля  кавоварки ніяк не розійдемося... ніби знущається, ну!?

Мораль: мужчини, хлопці, не знущайтеся з дівчат, зі святом...

Завжди Ваша пришелепнута, мабуть, коханячком...